З ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я 7 квітня відзначається Всесвітній день здоров’я, темою якого в цьому році є загальне охоплення послугами охорони здоров’я.
В основі загального охоплення медико-санітарними послугами лежить Статут ВООЗ 1948 р, в якому право на здоров’я проголошується одним з основних прав людини. Гарне здоров’я дозволяє дорослим заробляти на життя, а дітям – вчитися, допомагає людям бути фінансово благополучними та забезпечує основу для економічного розвитку в довгостроковій перспективі.
Поліпшення охоплення медико-санітарними послугами залежить від наявності і доступності працівників охорони здоров’я та їх здатності надавати якісну комплексну медичну допомогу населенню. Однією з умов забезпечення загального охоплення послугами охорони здоров’я у всьому світі є інвестиції в якісну первинну медико-санітарну допомогу, яка посідає центральне місце в зміцненні системи охорони здоров’я.
Вона є основною, найбільш наближеною до населення ланкою медичної допомоги, яка передбачає консультацію лікаря, забезпечує діагностику та лікування найпоширеніших хвороб, травм, отруєнь чи інших станів, проведення індивідуальних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, медичної профілактики захворювань, гігієнічного виховання та санітарної просвіти населення, реалізацію прав людини щодо охорони здоров’я дитини, матері та батька, а також направлення пацієнтів на отримання вторинної, третинної медичної допомоги та санаторно-курортного лікування. Завдяки первинній медико-санітарній допомозі люди, отримують широкий спектр медичних послуг максимально близько до середовища, в якому проживають.
Для забезпечення загальним охопленням медико-санітарними послугами необхідна наявність ряду факторів, включаючи наступні:
- Міцна, ефективна, добре керована система охорони здоров’я, яка задовольнить основні медико-санітарні потреби людей в рамках соціально орієнтованої комплексної медичної допомоги (включаючи послуги щодо ВІЛ, туберкульозу, малярії, неінфекційних хвороб та охорони здоров’я матерів і дітей) шляхом:
- надання людям інформації та рекомендацій щодо збереження здоров’я і профілактики хвороб;
- раннього виявлення порушень здоров’я;
- створення потенціалу для лікування хвороб;
- сприяння пацієнтам в реабілітації.
- Доступність за вартістю – система фінансування медичних послуг, завдяки якій люди, що користуються цими послугами, не відчувають фінансових труднощів.
- Доступ до основних лікарських засобів та технологій для діагностики та лікування захворювань.
- Достатня кількість добре підготовлених, мотивованих працівників охорони здоров’я, що надають послуги для задоволення потреб пацієнтів на основі найкращих наявних фактичних даних.
Сьогодні в Україні стан здоров’я населення створює загрозу для нормального функціонування держави. Про це свідчать висока смертність, насамперед чоловіків працездатного віку; низька тривалість життя (розрив з ЄС більше ніж 10 років); занадто низька народжуваність; найвищі в Європі темпи депопуляції та стрімке старіння населення; високий рівень загальної захворюваності на тлі значного поширення факторів ризику та загрозливі темпи поширення таких соціально-небезпечних захворювань, як туберкульоз та ВІЛ/СНІД.
Здоров’я населення є однією з найбільших цінностей та необхідною умовою для соціально-економічного розвитку країни. Збереження здоров’я та забезпечення повноцінного життя людей, забезпечення максимальних показників здоров’я та благополуччя населення є одними з найважливіших цілей світової спільноти. Досягнення цих цілей на національному рівні є можливим, серед іншого, завдяки належно побудованій та розвиненій системі громадського здоров’я, як сукупності суб’єктів публічного і непублічного сектору (в тому числі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних організацій, фізичних та юридичних осіб), які здійснюють різноманітні заходи, спрямовані на зміцнення здоров’я населення, запобігання хворобам та збільшення тривалості життя.