«Міжнародний День логопеда»
Професійне свято логопедів – відзначається 14 листопада. З 2004 року фахівцями в галузі логопедії було вирішено щорічно організовувати заходи з виходом на міжнародний рівень. Їх метою є підвищення обізнаності широкої громадськості про важливі, доступні і ефективні методи корекції роботи мовного апарату для всіх соціальних груп населення.
Логопедія – це ціла наука, що вивчає механізми, причини, симптоми, структуру порушень мови та систему впливу щодо корекції мовленнєвої діяльності. Логопедія бере свій початок з 17 сторіччя, а з 19 сторіччя розпочалося активне вивчення цієї наукової галузі. Помилково вважати, що логопед працює над виправленням тільки неправильної вимови звуків. Корекція звуковимови – це тільки верхівка айсберга. Логопед працює з усіма порушеннями мовлення: загальним недорозвиненням мовлення; її відсутністю; порушеннями голосу; темпу і тембру мови; мовними відхиленнями внаслідок патології центральної нервової системи. На жаль, багато хто про це недостатньо обізнані і недооцінюють важливість своєчасної логопедичної допомоги. Рання діагностика мовленнєвих відхилень є запорукою успішних логопедичних занять.
Історія свідчить, що перші спроби корекції мовних порушень були описані в працях по сурдопедагогиці ще в XVII столітті, а перший документально зафіксований приклад сурдопедагогики відноситься до 12 століття, до часів Середньовіччя. Бенедиктинський чернець Біда Високоповажний зафіксував для історії факт першої, побаченої їм, спроби навчити глухого хлопчика, яку зробив єпископ беверлійський Джон. Порушення правильної роботи мовного апарату викликаються далеко не тільки глухотою. Термін «orthophonie» – «ортофонія» або логопедія – вперше з’явився у Франції в 1928 році завдяки француженці на ім’я Сюзанна Борель-Мезонів. Вона заснувала у Франції службу реабілітації мови і виступила в якості її керівника. Це була перша мовна реабілітаційна служба, яка стояла біля витоків створення системи голосових, дихальних і артикуляційних вправ, спрямованих на вироблення координації рухів голосового, дихального і артикуляційного відділів мовного апарату в процесі вироблення мови.
На жаль число мовних розладів зростає з року в рік, у зв’язку з цим актуальність проблем корекції мовних порушень вже приймає глобальний характер. Процес коригування мовлення – тривалий шлях, який вимагає величезного терпіння пацієнта та його близьких, дисципліни. Однак тільки цей важкий шлях може призвести до позитивних результатів. Пам’ятайте – за результатом завжди стоять конкретні люди – логопеди.
Логопед – афазіолог займається з людьми, які втратили мову в результаті ураження мовних зон головного мозку. Це відбувається при черепно-мозкових травмах, нейроінфекціях, операціях на головному мозку, інсульті. Найпоширенішими формами порушення мовлення є афазія та дизартрія.
Афазія – це мовний розлад, що виникає в результаті ушкодження ділянок мозку, які відповідають за мову. Це стан, який може вплинути на здатність говорити, писати і розуміти мову, як в усній, так і в письмовій формі.
Зазвичай виділяють кілька видів афазій.
Моторна афазія – розлад, при якому людина або зовсім не говорить, спотворює звуки, або замінює один на інший через те, що органи артикуляції приймають неправильне положення у порожнині рота.
Сенсорна афазія – хворий, як правило, сам говорить багато, квапливо, плутано, з різноманітними помилками. Такі хворі зазвичай погано розуміють розмовну мову і часто не розуміють, що інші люди не можуть їх зрозуміти.
Тотальна форма – абсолютна нездатність розуміти мову і говорити. Така афазія зазвичай проявляється відразу після інсульту.
Дизартрія – порушення мовлення, що виникає внаслідок пошкодження мозкових центрів, які координують роботу цього механізму, або провідних шляхів, що передають імпульси до та від нього. Мовлення стає незрозумілим, страждає здатність промовляти звуки. Форму дизартрії визначає місце ураження.
Виділяють 4 ступені дизартрії, які можуть бути виявлені при обстеженні логопедом або неврологом:
- 1 ступінь (стертий) – дефекти мовлення виявляються лише при обстеженні на дизартрію фахівцем;
- 2 ступінь – дефекти є, але мовлення в цілому зрозуміле;
- 3 ступінь – через порушення мовлення хворого можуть зрозуміти лише близькі, які звикли до цих особливостей;
- 4 ступінь – повністю незрозуміле навіть близьким мовлення.
Основна робота логопеда- афазіолога полягає в ретельній діагностиці та правильно підібраній корекції. В залежності від виявлених порушень складається програма мовної реабілітації. На індивідуальних заняттях логопед-афазіолог відновлює у хворих комунікативну функцію за допомогою артикуляційних та голових вправ, масажу щік та обличчя. За потреби також допомагає відновлювати навички ковтання, дихання, а також навички читання і письма. Відновлення мовлення після перенесеного інсульту можливе. І чим раніше почалась реабілітація, тим вища ймовірність того, що буде повністю або частково відновлена комунікація.
Логопед-афазіолог є невід’ємним учасником реабілітаційної команди, які допомагають хворому повернутися до якісного повноцінного життя.