В Україні 14 грудня відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Днем ліквідатора називають його ветерани.
У страшному 1986-му вся країна піднялася на боротьбу з розбурханою атомною стихією. Вже 30 листопада над зруйнованим енергоблоком Чорнобильської АЕС закінчили спорудження саркофага – об’єкта “Укриття”. Його звели у рекордно короткий термін – 206 діб: без проєкту, без скарг, ще подібного ніхто і ніколи не робив. На будівництві працювало близько 90 000 осіб. А 14 грудня держкомісія прийняла в експлуатацію цей комплекс захисних споруд. Понівечений реактор перестав бути джерелом радіоактивного забруднення. Тобто цього дня було поставлено умовну крапку в боротьбі з чорнобильським лихом.
Остаточно ядерного монстра ізолювали аж 29 листопада 2016 року. Тоді було завершено насування арки, яка накрила четвертий енергоблок. Будівництво нового саркофага, який розрахований на 100 років, тривало 4 роки і коштувало 2,15 млрд доларів.
Та повернімося років на 20 назад. У 1994 році громадські організації чорнобильців України звернулися до керівників держави з пропозицією запровадити День учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи. І в 2006 році його запровадили Указом Президента “…з метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС…”. Цього грудневого дня українці вшановують тих, хто ціною героїчних зусиль зупинив всепланетну катастрофу. У ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи брали участь люди найрізноманітніших професій: пожежники, енергетики, військовослужбовці, інженери, будівельники, робітники. Напередодні Дня ліквідатора ми з великою повагою і вдячністю відзначили наших працівників, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
14 грудня – це день-нагадування про людей, які побудували саркофаг, зробили промисловий майданчик станції придатним для подальшої роботи і відновили генерацію. Це день-спонукання, щоб ще й ще раз сказати слова подяки кожному з ліквідаторів, поки вони ще живі і можуть відчути цю заслужену ними вдячність.
